Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Июнь 9, 2013 1:21 пп Published by Leave your thoughts

З 1 липня 2012 року в Україні буде запроваджено новий місцевий податок, а саме: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – податок на нерухоме майно), механізм справляння якого регламентується нормами ст. 265 Податкового кодексу України. Про зазначений податок та порядок оподаткування ним йтиметься в нашій статті.

 

Ігор Кушнарьов,
радник президента асоціації платників податків України

 

Платники податку на нерухоме майно

До платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належать:

  • фізичні особи – громадяни як учасники цивільних відносин;
  • юридичні особи – організації, створені та зареєстровані у встановленому порядку;
  • нерезиденти – громадяни, які мають постійне місце проживання за межами нашої держави, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України.

При цьому визначення платників податку в разі перебування об’єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб відбувається таким чином:

  • якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
  • якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
  • якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

 

Об’єкт оподаткування
Об’єктом оподаткування податком на нерухомість виступає власне сам об’єкт житлової нерухомості. Відповідно до підп. 14.1.129. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – ПКУ) об’єктами житлової нерухомості є будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Об’єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи:

  • житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості;
  • житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
  • прибудова до житлового будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
  • квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;
  • котедж – одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
  • кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.

При цьому звертаємо увагу, що не оподатковуються наступні об’єкти нерухомості.

  •  Житлова нерухомість, яка перебуває у власності держави або територіальних громад (їхній спільній власності). Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV (далі – ЦКУ) характеризує державну власність як майно, що належить державі Україна, а комунальну власність – територіальній громаді (ст. ст. 326 і 327 ЦКУ).
  • Об’єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 р. № 791а-XII залежно від ландшафтних і геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі та пов’язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров’я населення, а також вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення й інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин, територія, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони. Обумовлено, що зона відчуження – це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році.
  • Будівлі дитячих будинків сімейного типу. Відповідно до ст. 256-5 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 р. № 2947-III та ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-III під таким будинком розуміється окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням і спільного проживання не менш, як п’яти дітей-сиріт, а також дітей, позбавлених батьківського піклування.
  • Садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об’єкта на одного платника податку. Садовий будинок – це будинок для літнього (сезонного) використання, який у питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків; дачний будинок – це житловий будинок, призначений для використання протягом року з метою позаміського відпочинку (підп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
  • Об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім’ям та прийомним сім’ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю. Тобто йдеться про володіння нерухомістю багатодітними сім’ями.
  • Гуртожитки. Ними вважаються житлові помешкання, призначені для проживання робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян у період роботи або навчання. Відповідно до ст. 127 Житлового кодексу України від 30.06.1983 р. № 5464-X для цього надаються спеціально збудовані або переобладнані житлові будинки. Тобто мають бути забезпечені необхідні умови для проживання, занять, відпочинку і проведення виховної роботи серед мешканців. Такі будинки поділяються на два види: для проживання одиноких громадян (житлові приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках); для проживання сімей (житлові приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, та перебувають у відособленому користуванні сім’ї).

 

База оподаткування

Базою оподаткування є житлова площа об’єкта житлової нерухомості. В залежності від статусу особи, база оподаткування нараховується самостійно чи органом Державної податкової служби. При цьому у разі наявності у платника податку кількох об’єктів оподаткування база оподаткування обчислюється окремо за кожним з таких об’єктів. Таким чином, якщо власник:

  • фізична особа – обчислення бази оподаткування відбувається органом Державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.
  • юридична особа – обчислення бази оподаткування відбувається такими особами самостійно, виходячи з житлової площі об’єкта оподаткування на підставі документів, які підтверджують право власності на такий об’єкт.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно забезпечує можливість відображення як статичного, так і динамічного процесу відносин власності, що знаходить своє відображення у збереженні відомостей про дійсного власника нерухомого майна у спеціальному реєстрі, а також про наступні переходи права власності на нього. Таким реєстром є Державний реєстр речових прав на нерухоме майно – єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об’єктів та суб’єктів цих прав. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. №1952-IV систему органів державної реєстрації прав становить уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав – Міністерство юстиції, яке забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, а також його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав.

Держателем цього реєстру є Міністерство юстиції, а його адміністратором – державне підприємство, яке належить до сфери управління даного міністерства, здійснює заходи зі створення і супроводження програмного забезпечення, відповідає за технічне й технологічне забезпечення, збереження та захист відповідних даних.

 

Ставки податку та пільги зі сплати податку

Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 м² житлової площі об’єкта житлової нерухомості:

№ п/п Вид житла Площа Ставка податку
1. Квартири Не перевищує 240 м² 1% розміруМінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня

Звітного (податкового) року

2. Житлові будинки Не перевищує 500 м²
3. Квартири Перевищує 240 м² 2,7% розміру мінімальноїЗаробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного

(податкового) року

Розмір мінімальної заробітної плати щорічно визначається Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік (п. 8 ст. 40 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI). З 1 січня 2012 року ця сума складає 1 073 грн (ст. 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 р. № 4282-VI).

При сплаті податку на нерухомість застосовуються наступні пільги. База оподаткування об’єкта житлової нерухомості, який перебуває у власності фізичної особи-платника податку, зменшується:

  • для квартири – на 120 м²;
  • для житлового будинку – на 250 м².

Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об’єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа – платник податку, зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об’єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Наприклад

Громадянин має у власності житловий будинок площею 260 м2. Ставка податку, затверджена місцевою радою, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня 2012 року (1 073 грн), тобто 10,73 грн. Отже, 240 м2 житлової площі звільняється від оподаткування, а за 20 м2 громадянин зобов’язаний сплатити 214 грн 60 коп. Податкові органи до 1 липня нараховують та визначають суму до сплати податку на нерухоме майно, а власники нерухомості зобов’язані сплатити його один раз на рік протягом 60 днів після вручення або надсилання поштою податкового повідомлення-рішення.

Податковий період

Відповідно до п. 33.1 ст. 33 ПКУ податковим періодом визнається період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата податку. Зокрема, для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, такий період становить календарний рік, тобто триває з 1 січня по 31 грудня.

Порядок обчислення податку

Податок з об’єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності фізичних осіб обчислюється органом Державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості. Податкове повідомлення-рішення про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити надсилаються органами Державної податкової служби платникам за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості до 1 липня звітного року за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ.

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової нерухомості податок сплачується фізичною особою – платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Орган Державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення зазначеному власнику після отримання інформації про виникнення права власності на такий об’єкт. Платники податку на підставі документів, які підтверджують їхнє право власності на об’єкт оподаткування та місце проживання (реєстрації), мають право звернутися до органів Державної податкової служби для звірки даних щодо житлової площі житлової нерухомості, пільги зі сплати податку, ставки податку та нарахованої суми податку. Орган Державної податкової служби проводить перерахунок суми податку і надсилає податкове повідомлення-рішення зазначеному власнику відповідно до цього пункту.

Зверніть увагу, що органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов’язані до 15 квітня року, в якому набрала чинності ця стаття, а в наступні роки щоквартально, у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати органам Державної податкової служби відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об’єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають органу Державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової нерухомості декларація подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт.

У разі набуття права власності на об’єкт житлової нерухомості протягом року податок нараховується з дня виникнення права власності на такий об’єкт.

 

Зміна власника

У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника – починаючи з місяця, в якому виникло право власності.

Орган Державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Звертаємо увагу, що податок сплачується за місцем розташування об’єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

 

Строки сплати податку 

 

В залежності від статусу особи, податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується:

  • фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;
  • юридичними особами – авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній Податковій декларації.

 

 

На замітку

Міністерство економічного розвитку і торгівлі пропонує розраховувати податок на нерухомість, виходячи з вартості будинку. Про це журналістам заявив міністр економічного розвитку і торгівлі Петро Порошенко.

«Ми не можемо порівнювати і робити однакову плату за квадратний метр житлової площі дорогих будинків у Конча-Заспі і будинків в селі на депресивних територіях, які нічого не варті. Я вніс пропозицію, щоб обраховувати податок, виходячи з ціни будинку, що знаходиться на цій території, а не просто виходячи з квадратури. Це буде більше відповідати вирівнюванню соціальної несправедливості», – відзначив зокрема П. Порошенко.

 

Використані нормативні документи

ЦКУ – Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III.

Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.

ПКУ – Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Житловий кодекс України від 30.06.1983 р. № 5464-X.

Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 р. № 791а-XII.

Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-III.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV.

Закон № 4282 – Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 р. № 4282-VI.

 

 

 

Всеукраїнська газета “Платник Податків” №10, 2012 рік